Гениальный Кристофер Нолан убил драму, но создал очередное великое кино

Це ігри логіків-шукачів. Забавки з часом. Вони все ще змушують мозок моторошно зводити докупи події, що відбуваються на екрані. Моторошно — бо мозок починає жити реальністю, яку створив геній. Так явно і дотично, що це відчуваєш фізично, починаєш бачити світ в двох вимірах і з подивом розумієш, що до цього можна звикнути. Нолан — геній. Але це ігри логіків-шукачів.

В «Інтерстелларі», наприклад, глядач отримав дозу задоволення не від розриваючого серце повернення з космічної експедиції колишнього льотчика-випробувача NASA і інженера Купера до помираючої доньки Мьорф, не від оскароносного саундтреку кінокомпозитора Ганса Ціммера, а від тріумфальної розгадки: «Ти хіба не зрозумів? Немає ніяких «вони». Це люди. Ми самі відправили нас сюди і збудували все це. Так, не зараз. Інші люди. Але це — ми самі».

В науково-фантастичному трилерi «Початок» глядач не притамовував подих від болісного розлучення батька і дітей, обличчя яких тікають від героя, як і його дружина. І вже не знаєш, на якому ти світі. Але вже і немає різниці, чи впаде дзига в фіналі. Ні, такий глядач отримував задоволення, перш за все, від самої можливості через екран заглибитись далі на новий рівень підсвідомості. Ніколи Голівуд не робив це так бездоганно і з любов’ю до логічних деталей.

«Тенет» став тріумфом часово-просторових пошуків Нолана. В цьому — це досконала картина, яка змушує мозок нервувати через, здавалося б, раптову обмеженість. Потім змушує вчитись бачити світ інакше, що спочатку лякає. І в кінці розставляє логічні пастки, яких безліч. 

Моя улюблена: чи справді маленький хлопчик, обличчя якого показали винятково в кінці, — це той самий помічник Ніл, який постійно рятує героя?

Складно перерахувати всі таємниці цього справді великого кіно. Але це, як не прикро, загадки для логіків.

«Тенет» майже повністю позбавлений головного відчуття, яке було центральним кварталом всіх його минулих фільмів — його новий фільм позбавлений любові.

«Початок» — драма чоловіка, який втратив дружину і не може повернутись до дітей. «Інтерстелар» — драма і чоловіків, і жінок, які втрачають одне одного, знаходять і знову втрачають. Кожен раз, коли я дивлюсь ці картини, всередині мене буря. В середині мене велике співчуття. Я проживаю ці фільми разом з героями. І разом з ними втрачаю. Я живу з ними ціле життя.

В фільмі «Тенет» любові настільки мало, що її можна навіть не помітити. Тобі немає кому співпереживати. Герої занадто розумні для тебе. Герої не відчувають емоцій. Герої навіть дивуються так, що ти сам дивуєшься, чому вони ТАК МЛЯВО дивуються.

Немає відчуттів. Немає пристрасті. Немає втрати. Немає перенесення в біль героя. Як немає і радості. За винятком задоволення від розгадування логічних схованок і поворотів.

І все ж, новий фільм Нолана — велике кіно. Велика гра з розумом. Фільм, який збере Оскари. Який  потрібно дивитися, щоб тренувати розум і спробувати новий досвід після перегляду у кіно: «Дійди до виходу. Не уявивши, що ти це вже зробив, і це лише повторення».

Будь-який режисер приречений до порівнянь з самим собою. Але особисто для себе, я вирішив не порівнювати, а отримувати задоволення. 

Чи отримав я його менше, ніж очікував? На жаль. Чи став Нолан для мене ще більш геніальним режисером/сценаристом? Безперечно.

admin

Добавить комментарий

Наверх